Вушні кліщі та інші паразити кролів: ознаки, лікування і профілактика

Вушні кліщі у кролів — це Psoroptes cuniculi, великий кліщ, який не риє ходів у шкірі, а живиться поверхнею слухового ходу та внутрішнього боку вушної раковини і спричиняє ту товсту буру кірку, яку кролівники називають вушною коростою. Лікують його системним авермектином за призначенням ветеринара: опорна схема — ін’єкційний івермектин у дозі 200–400 мікрограмів на кілограм, дві або три обробки з інтервалом 10–21 день, а як альтернатива — нашкірний селамектин. Саму кірку при цьому не чіпають: вона відходить сама, коли кліщі під нею починають гинути.

Вушна короста — це те, що кролеферма помічає найпершим, але вона лише один рядок у короткому списку. Ззовні на кроля працюють хутрові кліщі Cheyletiella, короста, блохи, іксодові кліщі та личинки м’ясних мух; усередині — Eimeria, Encephalitozoon cuniculi і гострики. Схеми лікування в них майже не перетинаються між собою, зате сухе утримання, прибирання, яке розриває життєвий цикл просто на підлозі клітки, і закрите стадо б’ють одразу по всіх.

• Кріль трясе головою, у вусі товста бура кірка — Psoroptes cuniculi, вушна короста
• Лупа та випадіння шерсті на загривку і спині — хутрові кліщі Cheyletiella
• Кірки на носі та лапах, шалений свербіж — короста Sarcoptes або Notoedres
• Свербіж і видимі комахи в шерсті — блохи, зазвичай принесені від кота чи собаки
• Пронос і зупинка росту у відсаджених кролів — кишковий кокцидіоз
• Кривошия, слабкі задні лапи, каламутне око — можливий Encephalitozoon cuniculi
• Личинки в забрудненій шерсті в теплу пору року — міаз, справжня невідкладна ситуація

Цикл розвитку Psoroptes cuniculi триває близько 21 дня і повністю проходить на самому кролі: яйця вилуплюються приблизно за чотири дні, личинка живиться ще чотири дні до линьки, а стадія протонімфи забирає від трьох до десяти днів. Поза господарем кліщ залишається живим 4–21 день, причому найдовше тримається тоді, коли холодно, а вологість перевищує 75 відсотків.

Перша ознака поведінкова: кріль чухає вуха і трясе головою ще тоді, коли всередині дивитися нема на що. Далі приходить почервоніння та набряк слухового ходу, а потім кірка — і це не бруд, а суміш сироватки й лейкоцитів із самими кліщами, їхніми екскрементами та злущеною шкірою, яка присохла до внутрішнього боку вуха. Вторинна бактеріальна інфекція здатна дійти до внутрішнього вуха і центральної нервової системи та залишити кривошию назавжди; уражені кролі худнуть і перестають давати продукцію.

Найважливіше у вушній корості — це те, чого робити не можна. Буру крихку кірку в жодному разі не знімають зі свідомого кроля: це дуже боляче, бо під нею оголена запалена шкіра з густою іннервацією. Коли кліщі починають гинути, кірка відстає сама і зазвичай відпадає на 10–14 день лікування, тож завдання кролівника — не чистити вухо, а дочекатися.

Підтверджує діагноз ветеринарний мазок із вуха та огляд слухового ходу, бо кліщі майже завжди сидять глибше за ту частину вуха, яку видно ззовні. Системне лікування виграє в місцевого: івермектин ін’єкційно або через рот із повторами протягом 14 днів працює краще за краплі. Орієнтир — 200–400 мікрограмів на кілограм підшкірно, дві або три обробки з інтервалом 10–21 день; альтернативи — селамектин і моксидектин.

Профілактика тут структурна, а не аптечна. Кліщ переповзає з кроля на кроля при контакті й розноситься з лусочками кірки, які струшуються на підлогу, а захворюваність помітно нижча в клітках із сітчастою підлогою, ніж на суцільній. Після спалаху підстилку виносять повністю, а клітку залишають без сприйнятливих тварин на чотири-шість тижнів.

Cheyletiella parasitovorax живе в поверхневому шарі шкіри, не риючи в ній ходів, і проходить свій приблизно тритижневий цикл на одному господарі. Проявляється вона лупою та лущенням на загривку, плечах і спині, причому луска ніби рухається сама, бо кліщі повзають під нею — звідси й назва «лупа, що ходить». Поза кролем цей кліщ живе від кількох днів до кількох тижнів, тому підстилка та інвентар для догляду переносять його не гірше за саму тварину.

З погляду епізоотології головне інше: у здорового кроля інвазія найчастіше безсимптомна. Клінічно здорова кролематка, куплена на виставці, здатна засіяти цілий сарай, жодного дня не виглядаючи хворою, а ознаки першими виходять назовні в тварин, які не можуть себе вичісувати — ослаблених, ожирілих, з артритом або болем у зубах. Кліщ до того ж зоонозний: Cheyletiella викликає в людини легкий дерматит, зазвичай на руках, який минає сам, бо на нас цикл кліща не замикається.

Діагноз ставлять за зішкрібом шкіри, вичісуванням шерсті або липкою стрічкою під мікроскопом. Лікують при цьому не одну сверблячу тварину, а всю групу разом із середовищем: класичний виробничий контроль — щотижневе опудрювання кролів і підстилки перметриновим порошком, а альтернативи — селамектин нашкірно приблизно 12 мг/кг або івермектин.

Sarcoptes scabiei та Notoedres cati вгризаються в шкіру і відкладають яйця всередині неї — саме тому свербіж тут зовсім іншого масштабу, ніж від хутрових кліщів, і саме тому поверхневі обробки з ними погано справляються. Свійські кролі уражаються рідко, але якщо ці кліщі вже закріпилися на кролефермі, вивести їх складно, а обидва види надзвичайно заразні й передаються людині.

Ураження починаються навколо носа, країв губ і основи вух, а далі переходять на лапи та статеві органи: розлите почервоніння, потовщена зморшкувата шкіра, кірки, що наростають у товсті струпи. Кролі перестають їсти і виснажуються, а оглядова робота з корости кролів повідомляє про смертність до 22,2 відсотка серед молодняку під час тяжких спалахів. Підтверджує діагноз глибокий зішкріб на краю ураження, а якщо негативний зішкріб не збігається з клінічною картиною — ПЛР або ІФА.

Лікування ветеринарне і системне: івермектин 0,2–0,4 мг/кг підшкірно раз на два тижні, дві або три обробки, а як альтернативи — селамектин 6–18 мг/кг нашкірно з інтервалом 28 днів чи моксидектин. Разом із цим ідуть два застереження. У коростяних кліщів уже описана стійкість до івермектину, тож зайва повторна обробка не проходить безслідно, і жодна схема акарицидів не спрацює без одночасної дезінфекції кліток та приміщення.

Блохи на кролі говорять більше про подвір’я, ніж про самого кроля. Знаходять переважно Ctenocephalides felis і C. canis — котячу та собачу блоху, — а також Pulex irritans і пристосовані саме до кролів види на кшталт Spilopsyllus cuniculi. Ознаки прості: свербіж і поганий стан шерсті, а діагноз ставиться так само просто — треба знайти саму комаху в шерсті й визначити її вид.

Одне правило тут важить більше за будь-які деталі дозування: фіпроніл кролям протипоказаний. Він здатний викликати ознаки ураження центральної нервової системи і смерть, а це діюча речовина препаратів, які вільно продають для котів і собак, тож обробка з найкращих намірів — реальна причина загибелі кролів. Нашийники від бліх також не рекомендують. Застосовують імідаклоприд у поділеній котячій дозі, є варіант із селамектином приблизно 20 мг/кг щотижня, але ніщо не втримається, поки не оброблять усіх котів і собак на подвір’ї.

Іксодові кліщі — це проблема вуличних кліток і випасу. Haemaphysalis leporispalustris, кролячий кліщ, найчастіше трапляється на кролях у Північній Америці. Сильна інвазія дає анемію, а самі кліщі переносять міксоматоз, папіломавірус і туляремію. Знімати їх треба пінцетом або спеціальним гачком, а не пальцями: частина збудників, зокрема Francisella tularensis, небезпечна і для людини.

Кокцидіоз у кролів спричиняють кокцидії роду Eimeria у двох анатомічних формах. Печінкова форма — це Eimeria stiedae в жовчних протоках печінки; кишкова — ціла група, до якої входять E. magna, E. media, E. perforans, E. flavescens та E. intestinalis. Заражаються кролі в обох випадках однаково: ковтають споровані ооцисти з кормом або водою, забрудненими послідом. В одному цьому реченні міститься вся стратегія боротьби.

Основний тягар несуть відсаджені кролі. Обстеження 40 кролеферм на півночі Алжиру показало, що 90 відсотків відлучених кролят віком 40–50 днів виділяють ооцисти, а на господарствах із поганою гігієною 92,3 відсотка виділяли понад 5 000 ооцист на грам. Відлучення зводить усі фактори ризику в один тиждень: закінчується материнський захист, перебудовується мікрофлора кишківника, тварин перегруповують у нові групи, а годуються вони на рівні підлоги — тобто в найбруднішій частині приміщення, там, де ооцист найбільше.

Види різняться ціною питання дуже сильно: E. coecicola непатогенна, тоді як E. intestinalis і E. flavescens завдають серйозної шкоди вже приблизно від тисячі ооцист. Під час спалаху пронос з’являється на четвертий-шостий день і досягає піку на восьмий-десятий, а кріль здатен втратити п’яту частину живої маси за два-три дні. Діагностика — мікроскопія посліду, і тут є відома пастка: Cyniclomyces guttulatus, дріжджі, які в нормі присутні в кролячому посліді, регулярно приймають за ооцисти. Печінкова форма зазвичай проходить субклінічно, і побачити її можна хіба що непрямо — як кролів, які ніяк не набирають вагу і не виходять на очікувані прирости.

Кокцидіостатики призначає ветеринар — сульфахіноксалін, толтразурил, диклазурил, робенідин, — але ФАО прямо каже, що наріжним каменем контролю є профілактична гігієна. Ооцисти спорулюють приблизно за добу в E. perforans і за три дні при 26 °C в E. stiedae, а знищує цю стадію головно нагрівання й висушування, а не звичайні дезінфектанти.

• Тримайте годівниці й напувалки поза досяжністю посліду — це і є шлях зараження
• Щодня зчищайте сітчасту підлогу клітки, щоб послід не лежав і не спорулював
• Тримайте клітки сухими: вологе, брудне та переущільнене утримання само готує зараження
• Дезінфікуйте 10-відсотковим аміаком, згубним для ооцист, попередньо прибравши органіку
• Спалах розглядайте спершу як провал у прибиранні й лише потім як питання препарату

Encephalitozoon cuniculi — це мікроспоридійний паразит, який віддає перевагу трьом тканинам: ниркам, центральній нервовій системі та кришталику ока. Повідомлювані рівні інфікованості сягають 50–75 відсотків декоративних кролів, і при цьому більшість інфікованих тварин ніколи не показують жодної клінічної ознаки. Саме цей розрив між інфікуванням і хворобою робить збудника незручним для контролю.

Кролі заражаються ще в матці від інфікованої кролематки або ковтаючи спори, що виділяються із сечею. Спори з’являються приблизно через місяць після зараження і виділяються у великій кількості до двох місяців, а в середовищі зберігають життєздатність до шести тижнів при 22 °C. Просякнутий сечею кут у спільній клітці — це цілком реальна точка передачі, і саме тому вологі кутки прибирають першими, а не в останню чергу.

Ознаки залежать від ураженої тканини і рідко з’являються разом: кривошия, тремор, судоми, слабкість задніх кінцівок і втрата рівноваги при нервовій формі; надмірне пиття та сечовиділення, нетримання й втрата ваги при нирковій; катаракта та увеїт при очній. Серологію методом непрямої імунофлуоресценції або ІФА вважають надійною, але позитивний титр доводить лише контакт зі збудником, а не активну хворобу, і в переважно серопозитивному поголів’ї сам по собі він нічого не вирішує. Кріль із нахиленою головою — це не автоматично випадок E. cuniculi: бактеріальне запалення внутрішнього вуха, зокрема те, що йде слідом за нелікованою вушною коростою, дає точно таку саму позу.

Препарат вибору — фенбендазол 20 мг/кг через рот щодня протягом 28 днів; доведено, що він і запобігає інфекції, і лікує її. При високих дозах бензимідазолів описані побічні реакції аж до аплазії кісткового мозку, тому точне дозування і контроль показників крові тут мають вагу. Знищення збудника не відновлює вже завданих ушкоджень — саме тому частина кролів залишається з кривошиєю назавжди. Для людей ризик обмежений особами з тяжким імунодефіцитом.

Міаз — це коли м’ясні мухи відкладають яйця на кролі, а личинки вгризаються в живі тканини. Найнебезпечніші тут зелені та сині падальні мухи; у Британії головна винуватиця Lucilia sericata. Від відкладання яєць до виходу личинок минає лише кілька годин, за 24 години личинки вже можуть бути в тканинах, і смерть настає швидко.

Масштаб ризику задокументований. Дослідження 42 226 ветеринарних прийомів кролів у 389 британських практиках виявило міаз у 243 випадках — це 0,6 відсотка, — причому 44,7 відсотка уражених кролів загинули або були евтаназовані. Майже сім випадків із десяти, 69,7 відсотка, припали на проміжок від червня до серпня, а кожне підвищення температури повітря на 1 °C в діапазоні від 4,67 °C до 17,68 °C давало приріст ризику на 33 відсотки. Промежина була місцем ураження у 52,4 відсотка випадків.

Перечитайте ці фактори ризику — і висновок буде незручним, зате корисним: мусі потрібна волога, забруднена, насичена аміаком ціль, а кролі, які таку ціль дають, розпізнаються заздалегідь. Це ожиріння, артрит, зубний біль, пронос або нез’їдені цекотрофи, опік сечею, відкрита рана, вогка підстилка. Кожен із цих пунктів видно на звичайному огляді за кілька днів до того, як прилетить муха.

Профілактика — це щоденна рутина, а не препарат. Улітку оглядайте зад кожного кроля щонайменше двічі на день, одразу відмивайте й висушуйте будь-яке забруднення, прибирайте брудну підстилку і усувайте причину, а не пляму. Знайдені личинки — справжня невідкладна ситуація в будь-яку пору доби: зніміть видимих личинок, не занурюйте кроля у воду і негайно везіть його до ветеринара.

Поставте всіх цих паразитів поруч — і препарати перестають бути найцікавішою частиною розмови. Важелів, які тримають паразитів подалі від стада, по суті лише три: сухе утримання, прибирання, що розриває життєвий цикл просто на підлозі клітки, і закрите стадо зі справжнім, а не формальним карантином.

Карантин — найдешевший засіб контролю паразитів і водночас той, який пропускають найчастіше: щонайменше 30 днів для будь-якого кроля, який щойно прибув або повернувся з виставки, окремо від стада й бажано в іншому приміщенні, зі своїм інвентарем, з годівлею та прибиранням в останню чергу. У прибирання теж є свій порядок: спершу органіку геть милом і водою, і аж потім дезінфектант із реальною витримкою на поверхні.

Перелік обов’язків перетворює на програму письмовий облік по кожній тварині. Коли кожну обробку записано на конкретного кроля — препарат, дата, доза і хто був із ним у контакті, — стають видимими схеми повторного зараження, а схема зазвичай і є діагнозом: одна кролематка, яка зривається кожні вісім тижнів, це зовсім інша проблема, ніж цілий ряд, що злягає одночасно. RabbitBreeder зберігає історію обробок і періоди очікування по кожній тварині, а це має вагу в м’ясному господарстві, бо ті самі правила, які дозволяють ветеринару взяти незареєстрований препарат, вимагають ще й встановити період очікування.

Найгірший сценарій — підміняти прибирання препаратами. Суцільні повторні обробки всього поголів’я відбирають стійкі форми — для івермектину проти коростяних кліщів це вже описано, — а на ооцисти, які лежать на підлозі клітки, такі обробки не діють узагалі. Якщо паразит повертається як за розкладом, відповідь майже ніколи не в сильнішому препараті.

• Вушна короста (Psoroptes): сітчаста підлога, карантин нового поголів’я, лікувати всіх контактних кролів, клітка порожня чотири-шість тижнів
• Хутрові кліщі (Cheyletiella): лікувати всю групу, замінити підстилку, інвентар для догляду вважати зараженим
• Короста (Sarcoptes, Notoedres): ізолювати, лікувати за призначенням ветеринара, того ж дня продезінфікувати, працювати в рукавичках
• Блохи: обробити також усіх котів і собак на подвір’ї; фіпроніл кролю — ніколи
• Кокцидіоз (Eimeria): 10-відсотковий аміак, щоденне зчищання сітчастої підлоги, годівниці поза досяжністю посліду
• E. cuniculi: карантин новоприбулих, контроль забруднення сечею; спори тримаються близько шести тижнів при 22 °C
• Міаз: двічі на день оглядати зад улітку, суха підстилка, усунути причину, через яку кріль брудниться