Попельнянський білий

Єдина збережена корінна польська порода кролів походить від польського альбіносного кроля (rasa polska albinotyczna), якого в первинному вигляді вже немає. Роботу розпочали 1950 року на станції Інституту зоотехніки в Хожелуві під керівництвом проф. З. Камінського, з 40 альбіносних кролів — 20 куплених на ринку в Мисленицях і 20 із ліквідованої станції в Бжезі — середньою вагою лише 2,5 кг. Розмір підняли одним реципрокним схрещуванням із сірим бельгійським велетнем наприкінці 1950-х із застосуванням гетероспермії.

Поки закріплювали тип, окоти обмежували двома кроленятами, а збітних самок зимували надворі в дерев'яних клітках, щоб поліпшити хутро потомства. Від 1955 року роботу продовжили на станції Польської академії наук у Попельні, яка дала породі назву, і саме там 1964 року отримали однорідно біле стадо. Кролі виїхали до Ястшембця 1965 року; у Попельні нині тримають коней і худобу, а не кролів.

Справжній альбінос: сніжно-білий остьовий волос завдовжки 2,5–3,0 см, дуже густий і пружний, над сніжно-білим підшерстям без блиску, очі червоні. Стандарт 2022 року допускає білі або тілесні пазурі, тоді як старіші польські джерела дозволяли лише тілесні. Будова гармонійна — пряма лінія спини, циліндричний, добре обмускулений тулуб, трохи спадистий круп, голова міцно посаджена на короткій шиї — при довжині голови близько 10 см і тонких, гостро загострених стоячих вухах 12–13 см. У самок допускається невелике симетричне підгорля.

Кролів оцінюють живими від п'яти місяців, при денному світлі, але ніколи не на прямому сонці, за 100-бальною шкалою: величина 0–10, будова тіла 0–20, тип породи 0–20, якість хутра 0–20, колір 0–10 і специфічні породні ознаки 0–20; 96–100 — видатна оцінка, 93–95 — дуже добра, 89–92 — добра. Дискваліфікують вагу нижче 3,5 або вище 5,7 кг, звислі чи надто виніжені вуха коротші за 11 см або довші за 15 см, велике асиметричне підгорля, рідке хутро та сильну жовтизну.

Дорослі мають важити 3,5–5,7 кг; усе поза цим діапазоном дискваліфікує. Таблиця ваги за віком 2022 року дає 2,5 кг у три місяці, 3,5 кг у шість і 4,2–5,5 кг у вісім. Таблиця 2007 року була вимогливішою, тож показники росту зі старіших польських джерел сьогодні виглядають завищеними.

Реальні тварини лежать у нижній половині діапазону. Дослідження 534 бонітованих попельнянських білих, здебільшого віком шість-вісім місяців, дало середню вагу 4044 г (стандартне відхилення 697,64 г) проти 4392 г у 447 термонських білих на тій самій фермі, різниця значуща при P ≤ 0,01. Середня вага самок по стадах 2015 року становила 3,5–4,1 кг, а «замала жива вага» була постійним зауваженням експертів. Межа в 5 кг, яку наводить дорадча служба, суперечить стандарту.

• Стандартний діапазон 3,5–5,7 кг; виміряне середнє 4,04 кг

Програма приписує породі окоти по сім-вісім кроленят із близько 6,5 вирощеними; монографія інституту для кролівників — вісім-дев'ять народжених і 7,0–7,5 вирощених. Обстеження 2015 року по всіх дев'ятьох зареєстрованих стадах дає нижчі й придатніші для планування цифри: 6,35 живонароджених і 5,41 відлученого на окіт, 1,72 окоту і 9,45 відлучених на самку за рік при 15,6% смертності.

Управління змінює ці цифри: найкраще стадо дало 2,6 окоту і 16,9 вирощених кроленят на самку за рік при 8,64% смертності. Окремі самки народжували 13 кроленят і вирощували 11, а рецензоване порівняння повідомляє про окоти до 14 і найвищі репродуктивні показники серед шести досліджених порід. Збітність триває в середньому 30,9 дня, а самки, старші за 48 місяців, давали 17,1 кроленяти на рік проти 12,2 у віці 13–24 місяці.

У 35 днів кроленята важать 580–760 г (у середньому 662,2 г). На повнораціонних гранулах вони дають у середньому 2600,3 г у 90 днів із приростом 28,9 г на добу; на господарських кормах така сама вага настає лише близько 120-го дня. Програма наводить близько 2,7 кг у 90 днів із забійним виходом до 60%, інші джерела — понад або близько 60%, тож приблизно 60% слід вважати наближенням. Якість тушки описують як близьку до новозеландської білої.

• На окіт (2015, дев'ять стад): 6,35 живонароджених, 5,41 відлучених
• На самку за рік: 1,72 окоту, 9,45 відлучених, 15,6% смертності
• Збітність 30,9 дня; близько 2600 г у 90 днів на гранулах

Дослідження поведінки цієї породи в прийнятних джерелах немає, і ця сторінка його не вигадуватиме. Польські джерела документують лише материнську поведінку та витривалість: самок описують як дуже дбайливих матерів із доброю збереженістю приплоду, а породі раз у раз приписують дуже високу здатність пристосовуватися до несприятливих умов — звідси її місце в присадибному та органічному господарстві. Рецензована стаття зазначає, що кроля можна тримати і як домашнього улюбленця, але жодне джерело не порівнює його вдачу з іншими породами.

З вагою 3,5–5,7 кг порода потрапляє в діапазон «понад 2,5 до 6 кг» польського розпорядження про мінімальні умови утримання: клітка для одного кроля або для самки з приплодом має бути заввишки щонайменше 0,32 м із площею підлоги 0,24 м² при розмірах не менш ніж 0,38 × 0,6 м, вольєр потребує тієї самої площі при 0,4 × 0,6 м, а групове утримання — 0,08 м² на голову. Вуличні клітки працюють: найсильніше за відтворенням стадо 2015 року використовувало їх разом із господарськими кормами, платою за що був приблизно на місяць довший відгодівельний період.

• Одиночна клітка або самка з приплодом: ≥0,32 м заввишки, ≥0,24 м² підлоги при ≥0,38 × 0,6 м
• Групове утримання ≥0,08 м² на кроля; тварин основного стада тримають поодинці, статі окремо
• Гніздовий ящик для самок без приплоду; рекомендований 45 × 35 × 30 см

Розпорядження задає клітку, а підлога — стан лап. Виразковий пододерматит — це запалення шкіри на підошві, а не самого скакального суглоба. Ветеринарний довідник MSD подає причини так: тиск сітчастої підлоги, травми, брудне утримання, ожиріння, обмежена рухливість і генетичні чинники, — і зазначає, що важкі породи хворіють частіше через тиск на лапи. Зі стандартними 3,5–5,7 кг це важкий кріль.

Найкраще задокументований важіль — поверхня для відпочинку. Ветеринар, який оглянув 105 009 самок і 10 722 самців на 664 фермах Іспанії та Португалії з 2001 по 2012 рік, зафіксував середню поширеність 7,5% і 5,2%. Підніжки — пластикові килимки, що вкривають частину сітки, — виявилися найбільшим окремим чинником моделі й пояснили 53,5% мінливості: 4,87% уражених самок там, де їх встановили, проти 13,71% там, де ні (P < 0,01). Частка ферм із підніжками за ці дванадцять років зросла з 27,8% до 75,2%.

Підстилка та пластикові решітки теж не є автоматично безпечними. Швейцарське обстеження 1090 племінних самок на 17 фермах групового утримання саме з такою підлогою виявило 25% із виразками, імовірно болючими, щонайменше на одній задній лапі — від 4% до 49% залежно від ферми, а найважливішими чинниками ризику були вік, жива маса та довжина кігтів. Хоч би яка була підлога, дайте важкій самці суху тверду площадку для відпочинку й оглядайте підошви лап при кожному зважуванні та під час бонітування.

Опублікований інститутом ряд починається 1999 роком з одного стада і 30 самок. Кількість стад досягла максимуму — 10 — у 2013 і 2014 роках; кількість самок піднялася до максимуму пізніше, до 537 у 2023-му, після найнижчої після піку точки — 336 самок у шести стадах 2017 року. Останні роки: 510 самок у 2024-му, 526 у 2025-му і 529 у дев'яти стадах 2026-го проти цілі щонайменше 500 замість 200 у версії 2007 року. Для 2005 року чинна програма наводить 74 самки у трьох стадах, а програма 2007-го й огляд 2016-го — 78; ця розбіжність міститься в самих офіційних документах.

Висновок однозначний: за кількістю самок у книгах порода перебуває під загрозою і потребує подальшої охорони. Банку генів ex-situ немає, бо на час написання програми не було дієвого методу заморожування сперми кролів. Дати обліку різні: таблиця чисельності подана станом на 30 квітня, а склад стад — 59 самців і 527 самок у восьми стадах — станом на 1 грудня 2021 року. Породу не визнають ані ARBA, ані Британська рада кролівництва.

Чинна програма — додаток 1 до розпорядження № 11/22 від 21 січня 2022 року директора інституту; її першу версію ухвалила наукова рада 14 грудня 2005 року, а ввели розпорядженням № 20/07 від 2 липня 2007-го. Її ведуть кролівник, Національний центр розведення тварин (KCHZ), який тримає племінну книгу та виконує оцінку продуктивності й генетичну оцінку, та інститут як координатор. Стадо має налічувати щонайменше 12 самок основного стада (8, якщо господар тримає й інші породи), тварин, що відповідають стандарту, індивідуальну прижиттєву оцінку фенотипу кожного племінного самця й самки та індивідуальний добір пар. Стада-учасники отримують грошовий еквівалент.

Щороку подають шість записів: кількість самок і самців основного стада на 31 грудня, усі окоти від цих самок за рік, кількість народжених і вирощених до 31 грудня та середню кількість народжених і вирощених на окіт. Версія 2007 року вимагала ще чотирьох показників у розрахунку на самку, тож старіший перелік завищує звітність. У 2024 році KCHZ оцінив дев'ять стад попельнянського білого зі 109 кролячих стад. За десять років на двох фермах 97,9% оцінених кролів дістали позитивні оцінки, а 2,1% дискваліфікували — але оцінювали лише тварин, призначених для поліпшення стада.